Коротко
- За ПУЕ опір кожного повторного заземлення PEN у мережі 380 В — не більше 30 Ом; для приймання газового котла газові служби зазвичай вимагають до 10 Ом.
- Мінімальний переріз заземлювального провідника визначають за таблицею перерізів ПУЕ; на практиці для вводу мідним кабелем беруть 10–16 мм².
- Перехід зі сталевої смуги на мідний дріт виконують болтом М8 або М10 через луджений наконечник SIMPA з малим перехідним опором, який перевіряють під час вимірювання контуру.
Правильно змонтований контур заземлення в приватному будинку забезпечує спрацювання диференційного захисту при пробої ізоляції на корпус та вирівнює потенціали всіх металевих конструкцій будівлі. Надійність системи залежить від трьох інженерних чинників: глибини закладання електродів нижче зони промерзання ґрунту, перерізу металу з урахуванням корозії та низького перехідного опору у вузлі переходу зі сталі на мідний кабель до щита. Нижче наведено розрахункові параметри заземлювачів, норми ПУЕ та правила комутації захисного провідника PE на DIN-рейці.
Конструкція контуру заземлення: основні компоненти та принцип роботи
Розуміння того, що таке заземлення з погляду електротехніки, починається з поділу системи на зовнішню (підземну) і внутрішню частини. Зовнішній контур заземлення складається з вертикальних електродів, забитих у глибинні вологі шари ґрунту, та горизонтального заземлювача (сталевої смуги), який об’єднує їх за допомогою зварювання або спеціалізованих болтових муфт. Основне завдання вертикальних стрижнів — забезпечити мінімальний опір розтіканню струму в землі незалежно від висихання чи промерзання верхнього шару ґрунту.
Від підземної горизонтальної смуги на цоколь будівлі або в ревізійний колодязь виводиться сталевий фрагмент, де організовують вузол переходу на мідний заземлювальний провідник. Пряме з’єднання міді зі сталлю під землею не допускається через інтенсивну електрохімічну корозію гальванічної пари, тому перехід завжди виконують у доступному для огляду місці через оцинкований або нержавіючий болт і мідно-луджений наконечник.
Кінцевою точкою заземлювального провідника всередині будівлі є головна заземлювальна шина (ГЗШ), яка у котеджах зазвичай інтегрована у ввідно-розподільчий щит як основна шина PE. До неї приєднують провідник від вуличного контуру, захисні провідники PE групових ліній, броню кабелів та основну систему зрівнювання потенціалів (труби водопостачання, металеві каркаси, вентиляцію). Вибір архітектури розподільчої мережі визначає взаємодію ГЗШ з нейтраллю трансформатора — детально різницю між повторним заземленням PEN і незалежним контуром розібрано в огляді систем заземлення TN-C-S і TT для будинку.
Товари за темою статті
- Кабельні наконечники всіх типорозмірів
Кабельний наконечник мідний луджений під болт ST, 6–240 мм², SIMPA
Ціновий діапазон: від 14,35 ₴ до 580,32 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Нульові шини N/PE та крос-модулі ONKA
Нульова шина N/PE 7 × 12 мм 160 А ONKA латунна (розподільча), 7–15 отворів
Ціновий діапазон: від 154,96 ₴ до 317,20 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Клемники на DIN-рейку — гвинтові клеми ONKA
Клеми заземлення гвинтові ONKA
Ціновий діапазон: від 94,64 ₴ до 310,96 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Пружинні клеми ONKA на DIN-рейку
Клеми заземлення пружинні
Ціновий діапазон: від 83,20 ₴ до 186,68 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару
Схеми розташування: рівносторонній трикутник, лінія чи глибинний штир
Проєктуючи контур заземлення, схему розташування електродів обирають виходячи з вільної площі ділянки, щільності забудови та питомого опору ґрунту. Найбільш поширеними у приватному будівництві є три конфігурації: замкнений трикутник, лінійний ряд та модульно-штирове глибинне заземлення.

- Рівносторонній трикутник: класична схема з трьох вертикальних електродів, з’єднаних смугою по периметру. Головна інженерна перевага замкненого контуру — живучість: якщо одна зі сторін горизонтальної смуги зруйнується через корозію або земляні роботи, усі три електроди залишаться в роботі через дві інші гілки.
- Лінійна схема: електроди забивають в один ряд уздовж паркану, вимощення або стіни будинку. За однакових розмірів металу та кроку між стрижнями лінія дає дещо менший опір розтіканню, ніж компактний трикутник, оскільки зони розтікання струму крайніх електродів менше перекривають одна одну. Недолік — обрив смуги посередині відсікає половину контуру.
- Глибинний модульний штир: збірний електрод із оцинкованих або оміднених стрижнів довжиною по 1,5 м, які з’єднуються муфтами і забиваються вібромолотом в одну точку на глибину 6–15 метрів. Оптимальне рішення для щільної забудови або сухих піщаних зверху ґрунтів (у кам’янистий ґрунт штир не заб’ється), де стабільна вологість починається лише на глибині водоносних горизонтів.
Незалежно від обраної геометрії, монтаж контуру заземлення в приватному будинку підпорядковується суворим правилам взаємного екранування електродів. Відстань між сусідніми вертикальними стрижнями в траншеї має бути не меншою за їхню довжину (оптимально — від 1,2 до 2,0 довжини електрода). Якщо забити триметрові кутники на відстані 1 метра один від одного, їхні поля розтікання накладуться, і кожен наступний електрод знижуватиме загальний опір значно менше, ніж очікується. Горизонтальну траншею копають на глибину 0,5–0,8 м на відстані не менше 1 метра від фундаменту будівлі.
Вимоги до матеріалів і мінімальні розміри електродів за стандартами
Коли виконується заземлення своїми руками, найчастішою помилкою є використання рифленої будівельної арматури малого діаметра або тонкостінних труб. Вимоги серії ДСТУ HD 60364 (частина 5-54) регламентують мінімальні геометричні розміри та перерізи заземлювачів з огляду на механічну міцність під час забивання та швидкість корозійного руйнування в агресивному середовищі ґрунту. Для оцинкованої та омідненої сталі в таблиці наведено мінімуми, для чорної сталі — розміри, які зазвичай застосовують на практиці.
| Матеріал та захисне покриття | Тип заземлювача (профіль) | Мінімальний розмір / діаметр | Мінімальний переріз / товщина стінки |
|---|---|---|---|
| Сталь чорна (без покриття) | Круглий вертикальний стрижень | Діаметр 16 мм | Товщина — суцільний переріз |
| Сталь чорна (без покриття) | Кутник / профіль вертикальний | Полиця 50×50 мм | Товщина полиці 5 мм |
| Сталь чорна (без покриття) | Труба вертикальна | Діаметр 32 мм | Товщина стінки 3,5 мм |
| Сталь чорна (без покриття) | Смуга горизонтальна | Ширина 40 мм | Площа 160 мм², товщина 4 мм (або 5 мм) |
| Сталь гарячеоцинкована | Круглий вертикальний стрижень | Діаметр 16 мм (14 мм за EN) | Покриття цинком не менше 50–70 мкм |
| Сталь гарячеоцинкована | Смуга горизонтальна | Ширина 30 мм | Площа 90 мм², товщина 3 мм |
| Сталь з мідним покриттям | Круглий вертикальний стрижень | Діаметр 14 мм | Шар міді не менше 250 мкм (99,9% Cu) |
Вимоги до з’єднань під землею не менш жорсткі: зварювання сталевої смуги з вертикальними електродами виконують внапуск. Довжина зварного шва повинна дорівнювати подвійній ширині смуги (для смуги 40×4 мм — не менше 80 мм) або шести діаметрам круглого прутка. На зварних швах вигорає захисний шар цинку, тому одразу після охолодження і зачищення шлаку їх обов’язково вкривають гарячим бітумом, бітумною мастикою або антикорозійною гідроізоляційною стрічкою. При цьому фарбувати чи обмазувати бітумом самі електроди та смугу на всій довжині категорично заборонено — лакофарбовий шар є діелектриком, який ізолює метал від землі та зводить роботу контуру нанівець.
Норми опору заземлення за ПУЕ: скільки омів потрібно приватному будинку
Питання про те, який саме опір має забезпечувати контур заземлення в приватному будинку, часто супроводжується плутаниною між вимогами до підстанцій, повторних заземлювачів повітряних ліній та правилами газових служб. Щоб не переплачувати за зайвий метал і водночас пройти лабораторні випробування, слід спиратися на конкретні пункти нормативів.
Поширене значення «не більше 4 Ом» стосується не індивідуального житлового будинку, а сумарного опору заземлювального пристрою трансформаторної підстанції. Згідно з ПУЕ, опір заземлювального пристрою, до якого безпосередньо приєднано нейтраль джерела живлення при лінійній напрузі 380 В (фазній 220 В), у будь-яку пору року не повинен перевищувати 4 Ом. Водночас для повторного заземлення PEN- або PE-провідника на вводі в приватний будинок від повітряної лінії в системі TN-C-S ПУЕ обмежує опір кожного повторного заземлювача 30 Ом (при лінійній напрузі 380 В).
Окремо стоять два випадки:
- Підключення газового обладнання: для введення в експлуатацію газового котла з електронною платою та іонізаційним датчиком полум’я інспектори газової служби зазвичай вимагають протокол вимірювання опору заземлення, де показник не перевищує 10 Ом.
- Система заземлення TT: коли контур будинку не зв’язаний із нейтраллю мережі, безпечне вимкнення при замиканні на корпус повністю покладається на ПЗВ. Максимальний опір розраховується за формулою R ≤ 50 В / IΔn. Для ПЗВ на 100 мА теоретична межа становить 500 Ом, для 30 мА — близько 1670 Ом; на практиці контур роблять зі значним запасом на сухий і морозний сезон.
Заведення заземлення в електрощит: переріз провідника, шини та клеми PE
Коли зовнішній контур готовий, постає завдання, як зробити заземлення всередині будинку та правильно завести його на DIN-рейку розподільчого щита. На цоколі будівлі у герметичній коробці сталеву смугу свердлять під болт М8 або М10, зачищають метал до блиску і змащують контактною струмопровідною пастою. Мідний багатодротовий або монолітний провідник ПВ-3 (ПВ-1) опресовують, використовуючи кабельний наконечник мідний луджений під болт ST SIMPA (наприклад, для дроту 10 мм² під болт М8 — артикул ST01008, для 16 мм² під болт М8 — ST01608 або під М10 — ST01610). Олов’яне покриття наконечника SIMPA зменшує гальванічну корозію в парі мідь — сталь.

Переріз цього дроту визначають за таблицею перерізів ПУЕ. На практиці для вводу мідним кабелем до ГЗШ беруть 10–16 мм² у жовто-зеленій ізоляції.
Головна заземлювальна шина в щиті має бути з міді, латуні або сталі; алюмінієві шини для неї не використовують. Для збирання магістралі PE у ввідному щиті використовується нульова шина N/PE 7 × 12 мм 160 А ONKA латунна (артикули 1080115 на 7 отворів, 1080116 на 10 отворів, 1080117 на 12 отворів та 1080118 на 15 отворів), яка приймає ввідний провідник до 16 мм² з наконечником НШВІ (до 25 мм² без наконечника) і відхідні лінії до 10 мм² з наконечником (до 16 мм² без).

При професійному збиранні щитів з клемним рядом у верхній або нижній частині корпусу замість однієї загальної планки доцільно використовувати гвинтові клеми на DIN-рейку ONKA спеціалізованої серії заземлення. Жовто-зелені гвинтові клеми заземлення ONKA (артикули 1010219 на 2.5 мм², 1010220 на 4 мм², 1010541 на 6 мм², 1010221 на 10 мм², 1010532 на 16 мм² та 1010533 на 35 мм²) мають металеву лапку, яка електрично та механічно фіксує клему безпосередньо на металевій DIN-рейці. Таким чином DIN-рейка з’єднує PE-клеми між собою, а саму рейку з’єднують із шиною PE щита. Сталева рейка TH35×7,5 за IEC 60947-7-2 еквівалентна мідному провіднику лише 16 мм², тому ввідний провідник від контуру заводять на латунну шину, а на PE-клеми — відхідні захисні провідники розеток і освітлення 2,5–4 мм² (гвинтові 1010219, 1010220 або пружинні ONKA 1020835 і 1020299). Для чіткої ідентифікації ліній на корпуси встановлюють маркування ONKA 5×5 мм із символами PE (артикул 1060268) або значком заземлення ⏚ (артикул 1060266).
Як перевірити контур заземлення і чому суворо заборонено «землити» на труби
Завершивши монтаж, необхідно знати, як перевірити заземлення інструментально, адже візуальний огляд траншеї не дає жодної інформації про реальний опір розтіканню струму в ґрунті. Перевірка за допомогою мультиметра або контрольної лампи між фазою і проводом PE лише підтверджує наявність гальванічного зв’язку із землею, але не показує, чи вкладається опір контуру в норму, чи становить сотні Ом.

Повноцінні вимірювання виконують спеціалізованим приладом (вимірювачем опору заземлення типу М416, Ф4103 або цифровими аналогами) за триточковою або чотириточковою схемою спаду потенціалу. Від досліджуваного контуру на відстань 20 і 40 метрів забивають два допоміжні вимірювальні зонди — потенціальний і струмовий. Прилад пропускає через контур і струмовий електрод змінний струм підвищеної частоти, вимірює падіння напруги на потенціальному зонді й автоматично обчислює опір розтіканню. Щоб під час періодичних замірів не відкручувати основний провідник від шини у щиті, на ввідній лінії контролю зручно встановити вимірювальну клему ONKA MRK TEST 6 мм² (артикул 1010213 з одним штекером або 1010217 без штекерів) чи клему з розмикачем ONKA 6 мм² (артикул 1010238), яка дозволяє розірвати коло одним рухом викрутки.
Окрім опору самого заземлювача в землі, лабораторія перевіряє металозв’язок — цілісність кола між ГЗШ, болтовим переходом на цоколі та корпусами електроприймачів. Перехідний опір болтового контактного з’єднання між заземлювачем і заземлювальним провідником має бути мінімальним. Якщо контакт окислився або слабко затягнутий, перехідний опір зростає, що призводить до локального нагріву та відгоряння провідника під час аварійного струму короткого замикання.
Наостанок слід нагадати про критичну вимогу безпеки при реконструкції старих будинків без штатного провідника PE. ПУЕ категорично забороняє використовувати як природні заземлювачі діючі трубопроводи горючих рідин, горючих або вибухонебезпечних газів, а також труби каналізації та центрального опалення. Металевий водопровід формально може бути природним заземлювачем, але сучасні магістралі часто містять пластикові вставки (поліпропілен, ПНД), які розривають електричний контакт із землею. У результаті при пробої ТЕНа бойлера чи пральної машини небезпечний фазний потенціал 230 В не йде в землю, а опиняється на змішувачах і радіаторах опалення у всьому будинку, створюючи смертельну загрозу ураження струмом.
Часті запитання
Чи можна забивати рифлену арматуру замість гладкого круга або кутника для заземлення?
Використовувати рифлену арматуру як вертикальні електроди не рекомендується: її термозміцнений поверхневий шар кородує в ґрунті нерівномірно, а для забивання часто беруть пруток меншого діаметра, ніж 16 мм. Для вертикальних електродів зазвичай беруть гладкий сталевий круг від 16 мм або кутник 50×50×5 мм.
Як з’єднати кілька клем заземлення PE в електрощиті між собою?
Спеціалізовані жовто-зелені клеми заземлення ONKA (гвинтові MTK і пружинні OPK-T) не потребують зовнішніх гребінчастих перемичок для об’єднання між собою. Кожна така клема має в основі металевий контактний затискач, який при затягуванні гвинта або защіпанні надійно з’єднує її струмоведучу шину зі сталевою DIN-рейкою; рейку з’єднують із шиною PE щита.
Джерела
- Правила улаштування електроустановок (ПУЕ), Міненерго України








