Правильна схема підключення прохідного вимикача дозволяє незалежно керувати однією групою світильників із двох протилежних кінців коридору, сходового маршу або спальні. На відміну від стандартних апаратів на розмикання, тут працюють перекидні контакти, які вимагають точного розрахунку кількості жил кабелю, обов’язкового маркування перемичок та надійної комутації в розподільчій коробці.
Принцип дії прохідного вимикача: чим він відрізняється від звичайного
Технічно прохідний вимикач є не вимикачем, а однополюсним перемикачем на два напрямки (SPDT — Single Pole Double Throw). Якщо звичайний одноклавішний механізм має лише дві клеми і просто розриває фазний провідник, то прохідний оснащений трьома контактами: одним загальним вхідним (маркується як COM, L або стрілкою всередину) і двома вихідними перекидними (L1 та L2, цифри 1 та 2 або стрілки назовні). Рухомий коромисловий контакт ніколи не залишається у «повітрі» — при натисканні клавіші він миттєво перекидає фазу з клеми L1 на клему L2 або у зворотному напрямку.
У європейській та українській нормативній базі (зокрема в стандарті EVS-EN 60669-1:2018, гармонізованому в Україні як ДСТУ EN 60669-1) побутові комутаційні механізми класифікуються за номерами схем. Стандартний однополюсний вимикач на розмикання має номер схеми 1, одноклавішний прохідний перемикач — це «схема 6», двоклавішний прохідний — «схема 6/2», а проміжний перехресний механізм — «схема 7». Додатково стандарт суворо обмежує номінальний струм для механізмів із безгвинтовими (самозатискними) клемами значенням не більше 16 А.
Використати класичний одноклавішний вимикач у прохідній схемі неможливо фізично. У разі послідовного з’єднання двох звичайних апаратів вимкнення одного з них повністю знеструмить лінію, і увімкнути світло з іншої точки не вдасться, доки перший механізм знову не переведуть у замкнений стан. Саме наявність двох альтернативних фазних шляхів між точками керування забезпечує повну автономність кожного поста.

Товари за темою статті
- Розподільчі коробки
Розподільча коробка прихованого монтажу IP40 CETINKAYA PANO
Ціновий діапазон: від 73,63 ₴ до 260,00 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Маркування проводів, кабелів і клем
Маркування для дроту ONKA-Числа 0-9
Ціновий діапазон: від 22,36 ₴ до 29,33 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Клемні колодки ONKA
Клемні колодки прохідні
Ціновий діапазон: від 74,36 ₴ до 214,76 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару - Клемні колодки ONKA
Клемні колодки з притискною пластиною
Ціновий діапазон: від 95,68 ₴ до 139,36 ₴ Оберіть опції Цей товар має кілька варіантів. Параметри можна вибрати на сторінці товару
Схема підключення прохідного вимикача з двох місць: покрокова комутація
Базова схема підключення прохідного вимикача з двох точок будується на створенні двох паралельних перекидних ліній між двома перемикачами (у міжнародній практиці ці провідники називають strappers або travelers). Світло загоряється лише тоді, коли обидва перемикачі замкнені на одну й ту саму перекидну жилу — першу або другу. Зміна положення будь-якої з двох клавіш переводить контакт на сусідню вільну жилу і миттєво розриває або замикає коло.
Як описано в довідці Multiway switching (Wikipedia), у класичній двоточковій схемі фазний провідник живлення від автомата щита (Permanent Live) повинен підключатися виключно до загального вхідного контакту COM першого перемикача, а відхідний фазний провідник на світильник (Switched Live) — зніматися з контакту COM другого перемикача. Для реалізації такої комутації через розподільчу коробку виконують таку послідовність дій:
- Від групового автоматичного вимикача до розподільчої коробки прокладають трижильний кабель живлення (L, N, PE), а від коробки до світильника — трижильний кабель навантаження.
- До кожного з двох підрозетників від розподільчої коробки опускають трижильний кабель перерізом 3×1,5 мм².
- У коробці фазу живлення з’єднують із жилою, що йде на клему COM першого перемикача (QF1).
- Вихідні клеми L1 та L2 першого перемикача з’єднують транзитом у коробці з відповідними клемами L1 та L2 другого перемикача (QF2) двома перекидними провідниками.
- Жилу з клеми COM другого перемикача у розподільчій коробці комутують безпосередньо на фазний вхід світильника.
Нульовий робочий провідник (N) і захисне заземлення (PE) ніколи не заводяться на контакти перемикачів. Вони проходять від кабелю живлення прямо до світильника, з’єднуючись лише у розподільчій коробці (або транзитом у глибокому підрозетнику при безкоробковому монтажі). Якщо під час розключення використати синю та жовто-зелену жили 3-жильного кабелю як перекидні фазні лінії, їхні кінці з обох боків обов’язково позначають фазним кольором за допомогою термоусадки або спеціальних маркерів.

Керування освітленням з трьох і більше точок: підключення перехресного вимикача
Коли до системи керування потрібно додати третю, четверту чи п’яту точку (наприклад, на кожному поверсі багатоповерхового котеджу або біля дверей кількох кімнат у довгому холі), звичайних триконтактних механізмів недостатньо. У такій конфігурації на початку та в кінці лінії завжди встановлюють два звичайні прохідні апарати (схема 6), а в усіх проміжних точках монтують перехресний вимикач (схема 7).
За тією ж довідкою Multiway switching, проміжний перехресний перемикач має чотири клеми без виділеного контакту COM: він врізається виключно в розрив двох перекидних провідників між крайніми прохідними вимикачами. Всередині корпусу синхронна контактна група працює у двох станах: у першому положенні клавіші вхідні лінії L1 і L2 проходять до вихідних клем прямо (паралельно), а в другому — внутрішні перемички схрещують їх навхрест (лінія 1 переходить у лінію 2, а лінія 2 — у лінію 1).
Спроба об’єднати три триконтактні прохідні вимикачі без перехресного механізму призведе до втрати незалежності точок: при певній комбінації клавіш один із постів виявиться заблокованим. Натомість використання чотириконтактного перехресного модуля дозволяє нарощувати кількість точок керування без обмежень — кожен наступний перехресний апарат просто послідовно підключається в розрив двох перекидних магістралей за допомогою чотирижильного кабелю 4×1,5 мм² (дві жили на вхід від попереднього вимикача, дві — на вихід до наступного).

Двоклавішний прохідний вимикач: керування двома незалежними групами світла
Якщо з двох різних місць потрібно незалежно керувати двома окремими зонами освітлення (наприклад, основною люстрою та точковими світильниками в коридорі), застосовують двоклавішний прохідний вимикач (схема 6/2). Конструктивно в одному механізмі об’єднані два повністю ізольовані перекидні перемикачі SPDT, кожен із яких керується своєю половинкою клавіші. На тильній стороні корпусу розташовано 6 затискних клем: два загальні входи (COM1 та COM2) і чотири перекидні виходи (L1.1, L1.2 для першої групи та L2.1, L2.2 для другої).
Перед тим як підключити прохідний вимикач на дві клавіші, важливо правильно закласти кабельну трасу на етапі чорнового монтажу, оскільки стандартного трижильного кабелю тут не вистачить:
- До першого двоклавішного перемикача, куди подається живлення від одного групового автомата, достатньо прокласти 5-жильний кабель (5×1,5 мм²). Живлення подається однією фазною жилою на клему COM1, звідки короткою перемичкою у підрозетнику дублюється на клему COM2. Решта чотири жили кабелю працюють як дві пари перекидних ліній для першої та другої груп світла.
- До другого двоклавішного перемикача необхідно завести 6-жильний кабель (або два трижильні кабелі 3×1,5 мм² в одній штробі): чотири жили приймають перекидні лінії від першого поста, а дві окремі жили з клем COM1 та COM2 повертають комутовану фазу в розподільчу коробку до першого і другого світильників.
Масштабувати таку двозонну схему на три місця значно складніше. У проміжній точці знадобиться спеціалізований двоклавішний перехресний вимикач, який має вже 8 клем (по чотири на кожну клавішу), а до його підрозетника доведеться підвести одразу 8 робочих жил (чотири вхідні та чотири вихідні перекидні лінії). Через високу щільність проводів для таких вузлів обирають поглиблені підрозетники глибиною 60–65 мм.
Комутація в розподільчій коробці: таблиця вибору кабелю, клем і вимикачів
Через велику кількість транзитних і перекидних жил розподільча коробка в прохідних схемах налічує від 8 до 16 окремих проводів. Збирати такі вузли на звичайних скрутках неприпустимо: при діагностиці чи перекомутації скрутки доводиться розплітати, що пошкоджує мідну жилу. Надійне інженерне рішення — просторі розподільчі коробки прихованого монтажу CETINKAYA PANO (серії CP1802–CP1805) у парі з промисловими гвинтовими або роз’ємними з’єднувачами.
| Тип схеми та пристрій (ДСТУ EN 60669-1) | Кількість клем механізму | Необхідний кабель до підрозетника | Рекомендовані клеми та коробка для комутації вузла |
|---|---|---|---|
| Одноклавішний прохідний (схема 6) — керування 1 групою з 2 місць | 3 клеми (COM, L1, L2) | 3×1,5 мм² до кожного вимикача | Колодки ONKA арт. 1070027 (0,75–1,5 мм²) або 1070028 (2,5–4 мм²); коробка CP1802 (100×100×45 мм) |
| Проміжний перехресний (схема 7) — керування 1 групою з 3+ місць | 4 клеми (L1, L2 — вхід; L3, L4 — вихід) | 4×1,5 мм² (або 2 кабелі 2×1,5 мм²) до проміжної точки | Колодки з притискною пластиною ONKA арт. 1070048 (2,5–4 мм²); коробка CP1803 (130×130×55 мм) |
| Двоклавішний прохідний (схема 6/2) — керування 2 групами з 2 місць | 6 клем (2×COM, 4 перекидні) | 5×1,5 мм² до першого поста (з перемичкою фази); 6 жил (2×3×1,5 мм²) до другого | Роз’ємні 12-полюсні колодки ONKA арт. 1070153 (до 4 мм², 32 А); коробка CP1804 (160×160×65 мм) |
| Двоклавішний перехресний — керування 2 групами з 3+ місць | 8 клем (2 незалежні групи по 4 клеми) | 8 жил (2×4×1,5 мм²) до проміжного поста | Роз’ємні колодки ONKA арт. 1070153 у коробці CP1805 (200×200×70 мм) |
Для охайного укладання комутаційного вузла застосовують клемні колодки ONKA. Стандартні прохідні смужки ONKA (артикули 1070027 для перерізу 0,75–1,5 мм² та 1070028 для 2,5–4 мм²) легко нарізаються на потрібну кількість полюсів під кожну групу контактів. Якщо монтаж виконується гнучким багатодротовим проводом без гільз, варто обрати серію ONKA з притискною пластиною: гвинт тисне на пластину, а не на жилу, і не перерізає дротинки (артикул 1070048 на 2,5–4 мм²). А для складних багатоточкових коробок зручні роз’ємні 12-полюсні колодки «тато+мама» (артикул 1070153), які дозволяють миттєво роз’єднати лінію для продзвонювання без викручування затискних гвинтів.
Оскільки в багатожильних кабелях кольори ізоляції повторюються, кожну перекидну лінію та фазу COM маркують до моменту укладання в коробку. Про кольорові стандарти докладно йдеться у статті про кольорове маркування проводів за ДСТУ, а на практиці найзручніше використовувати кільцеве цифрове маркування для дроту ONKA. Для освітлювальних жил 1,5 мм² підходять кільцеві маркери діапазону 0,75–1,5 мм² (артикули 1150007 для цифри «1», 1150013 для «2», 1150014 для «3») або суміжний розмір 1,5–2,5 мм² (артикули 1150005, 1150057). Однаковий номер, одягнений на перекидну жилу в підрозетнику та в розподільчій коробці, повністю виключає помилки при збиранні схеми.

Типові помилки монтажу та як їх діагностувати
Найбільш небезпечна помилка під час підключення освітлення — подача на клему COM нульового робочого провідника (N) замість фазного (L) при одночасному підведенні прямої фази на світильник. Візуально схема працюватиме: світло вмикатиметься і вимикатиметься з обох місць. Проте патрон лампи або драйвер світлодіодного світильника залишатиметься під небезпечним фазним потенціалом 230 В навіть при вимкнених клавішах, що загрожує ураженням струмом під час заміни лампи та спричиняє мерехтіння світлодіодних ламп у темряві.
Найпоширеніший функціональний збій, коли схема з прохідним вимикачем працює залежно (світло вмикається з другого поста лише тоді, коли перший увімкнений у певне положення), виникає через переплутані клеми на одному з механізмів. Це стається, коли вхідну фазу або жилу світильника помилково посадили на перекидний контакт L1 замість загального COM, а одну з перекидних жил завели на COM. На перехресних вимикачах (схема 7) аналогічний збій трапляється, коли переплутані парні клеми входу та виходу (наприклад, кабель від першого поста підключили не на пару вхідних контактів, а по діагоналі на вхід і вихід). Щоб уникнути перегріву чи замикання контактів через невдале укладання жил, варто заздалегідь ознайомитися з матеріалом про те, як попередити коротке замикання в розподільчій коробці.
Перед першою подачею напруги зібрану схему обов’язково перевіряють мультиметром у режимі продзвонювання при вимкненому ввідному автоматі:
- Перевірте відсутність короткого замикання між фазною жилою живлення, нулем (N) і заземленням (PE) у всіх можливих комбінаціях клавіш перемикачів.
- Підключіть щупи мультиметра між вхідною фазною лінією в коробці та відхідною фазною жилою світильника, після чого по черзі перемикайте кожен пост керування — при кожному клацанні будь-якої клавіші стан кола має чітко змінюватися з розімкненого на замкнений і навпаки.
- Якщо в одному з положень ланцюг не замикається з жодної точки, перевірте цілісність відповідної перекидної жили та правильність посадки провідників у клемах COM.
Часті запитання
Чи відрізняється схема підключення подвійного вимикача від прохідного?
Так, принципово. Стандартна схема підключення подвійного вимикача (двоклавішного на розмикання, схема 5) має один вхідний фазний контакт і два виходи на дві різні люстри, керуючи ними лише з однієї точки. Прохідний одноклавішний перемикач (схема 6) також має три клеми, але використовує їх для перекидання фази між двома лініями, щоб керувати однією групою світла з двох різних місць.
Чи можна зробити з перехресного вимикача звичайний прохідний?
Так, чотириконтактний перехресний механізм (схема 7) може працювати як триконтактний прохідний (схема 6) на початку або в кінці лінії. Для цього задіюють три з чотирьох клем: одну вхідну (вона стає COM) і дві вихідні, а четверту залишають вільною. Перемичку між двома вхідними клемами ставити не можна — тоді обидва виходи будуть під фазою в будь-якому положенні клавіші і світло перестане вимикатися.
Скільки перехресних вимикачів можна ставити в одну лінію?
Кількість проміжних перехресних механізмів у схемі теоретично не обмежена — їх можна встановити один, два, три або більше. Головне правило: першим (біля входу фази живлення) та останнім (перед виходом на світильник) у ланцюзі завжди мають стояти звичайні триконтактні прохідні вимикачі, а всі перехресні апарати врізаються послідовно між ними у розрив двох перекидних жил.
Чому не можна комутувати перекидні жили в коробці звичайною скруткою?
Скрутка не забезпечує стабільного контактного тиску при температурних розширеннях міді та унеможливлює швидку діагностику складної схеми з 3–4 точок. Використання гвинтових чи роз’ємних клемних колодок ONKA дозволяє надійно зафіксувати провідники і за потреби оперативно від’єднати окрему перекидну лінію для перевірки мультиметром без пошкодження жил.








